Чернецька Юлія Іванівна,
д. п. н., доцент Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради, Україна
Зростання кількості наркоспоживачів в Україні викликало збільшення кількості організацій, які надають реабілітаційні послуги наркозалежним. Втім, як показує аналіз їх практичної діяльності, якість надання послуг деякими організаціями викликає сумніви, а іноді носить характер загрози життю і здоров’я самих набувачів таких послуг. Незважаючи на те, що провідним шляхом реабілітації наркозалежних осіб є повторне повернення їх до повноцінного існування в соціумі шляхом ресоціалізації, залишається актуальною проблема розробки середовища у спеціалізованому центрі з наркозалежними, яке позитивно впливатиме на розвиток їх соціальності. Отже, метою тез є висвітлення специфіки середовища ресоціалізації наркозалежних.
Питання розробки середовища як чиннику розвитку особистості під впливом різних факторів соціального середовища й виховання присвячено наукові праці педагогів і психологів минулого Л. Виготського, О. Леонтьєва В. Сухомлинського, С. Шацького та сучасних дослідників В. Бочарової, В. Оржеховської, В. Шпак та ін. Соціальна реабілітація як складова процесу ресоціалізації особистості досліджена С. Коношенком, В. Лютим, С. Горенком, О. Караман, С. Харченком, В. Синьовим та ін. Водночас, потребує уточнення специфіка ресоціалізаційного середовища для наркозалежних як малодосліджена соціально-педагогічна проблема.
На наш погляд, середовище ресоціалізації наркозалежних осіб, за змістом і суттю є частиною загального соціального середовища. Основою для виокремлення особливостей такого середовища є підвищений рівень соціальної ізольованості, керований характер впливів чинників стихійної соціалізації. Підвищення ефективності ресоціалізації наркозалежних забезпечується створенням збагаченого середовища ресоціалізації, що виникає та функціонує завдяки по-перше, організації позитивної соціальної взаємодії, з можливістю для реалізації наркозалежною особою активності в різних видах (пізнавальної, творчої, трудової); по-друге, створенню рефлексивного, корекційно-відновлювального й інтеграційного середовищ, завдяки яким посилюється дія механізмів ресоціалізації, наркозалежна особа стає спроможною повноцінно усвідомити і переосмислити особистісний досвід, бути мотивованою на корекцію й відновлення функціонування в суспільстві, що сприятливо позначиться на її подальшій інтеграції; по-третє, організованій взаємодії з членами родини і референтними групами у форматі звичної для наркозалежного життєдіяльності (створення і дотримання сімейних традицій, організація сімейного і дружнього дозвілля, клубів за інтересами, партнерської взаємодії тощо).
Таким чином, середовище ресоціалізації як чинник розвитку соціальності наркозалежних осіб дозволить розвинути навички самостійного життя в соціумі і соціально апробованих моделей поведінки у наркозалежних, сприятиме становленню індивідуальності і розвитку особистісного потенціалу залежних, розвинути здібності і сформувати особисті цілі у молодих людей, витіснити наркотики із системи цінностей індивіда, сформувати нові цінності, стійке неприйняття наркотиків, набути трудових навичок, відродити морально-етичні цінності, відновити фізичну активність, пропагувати здоровий спосіб життя, що позитивно позначиться на розвитку їх соціальності.
Список використаних джерел
1 Чернецька Ю. І. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з ресоціалізації наркозалежних в умовах реабілітаційних центрів : автореф. дис. … доктора пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Юлія Іванівна Чернецька ; ДЗ «Луганський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – Старобільськ, 2016. – 44 с.
